З Апостольської Столиці, з Вічного Міста Риму — до відпустового місця «Українська Кальварія» Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ передано на постійне перебування частинку Чесного і Животворящого Хреста Господнього для привселюдного молитовного вшанування та отримання обильних Ласк Божих і потрібних земних благодатей.
Саме таким духовним даром стала передача на постійне перебування частинки Чесного і Животворящого Хреста Господнього для привселюдного вшанування вірними, молитви та отримання обильних Ласк Божих і потрібних земних благодатей.
Цю святиню для Української Кальварії передав владика Іриней Білик, Декан Каноніків Папської Базиліки Санта Марія Маджоре у Римі, який упродовж багатьох років єднає своє служіння в Апостольській Столиці з духовною підтримкою українського народу.
Українська Кальварія, розташована поблизу села Губичі на Старосамбірщині, що на Львівщині, є одним із давніх відпустових місць Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.
У лісовій місцевості, приблизно за три кілометри від Губичі, знаходиться старовинна дерев'яна церква Святого Духа, яку в народі називають Пастушковою церквою. Із цим місцем пов'язана давня побожна традиція та легенда про пастушка, який, загубивши худобу, звернувся до Господа з молитвою. Після того як його молитва була вислухана, на знак вдячності на цьому місці було встановлено хрест, а згодом споруджено храм.
Згодом ця місцевість стала особливим місцем молитви та паломництва, а сама назва «Українська Кальварія» нагадує про Христа, Його Хресну дорогу та спасительну жертву на Голготі.
Історія Української Кальварії нерозривно пов'язана з Пацлавською Кальварією, яка протягом століть була одним із важливих місць паломництва українців до Пресвятої Богородиці.
Пацлавська гора стала місцем особливого почитання чудотворного образу Божої Матері. У 1923 році під час відзначення ювілею священномученика Йосафата Кунцевича, владика Йосафат Коциловський освятив Хресну дорогу на Пацлавській горі, яка відтоді отримала назву Кальварія.
Однак бурхливі події ХХ століття, зміна кордонів та переслідування Української Греко-Католицької Церкви призвели до того, що значна частина цієї духовної спадщини опинилася за межами України. Оригінал чудотворної ікони Пацлавської Богородиці зник у 1945 році, а численні святині Кальварії були зруйновані. Та духовна пам'ять не зникла.
Вона продовжила жити в серцях людей та була перенесена на українську землю. Сьогодні копія чудотворного образу Пацлавської Богородиці зберігається у греко-католицькій громаді Губич, а Українська Кальварія стала своєрідним духовним продовженням Пацлавської Кальварії.
Щороку сюди приходять паломники, щоб пройти Хресною дорогою, взяти участь у Божественній Літургії та молитися перед Пресвятою Богородицею за свої родини, Церкву та Україну.
Під час одного з багатьох відвідувань рідних місць владика Іриней Білик відвідав Пацлавську Кальварію — місце, яке має особливе значення для духовної історії українського народу.
Для владики, який служить у самому серці Вселенської Церкви — у Римі, такі відвідини є не просто поверненням до дорогих серцю місць. Це можливість торкнутися живої духовної спадщини українського народу, помолитися на місцях, освячених молитвою багатьох поколінь, та підтримати тих, хто сьогодні продовжує цю традицію.
Саме з цієї духовної пам'яті та любові до української святині народився особливий дар для Української Кальварії.
Частинка Чесного і Животворящого Хреста Господнього, передана з Апостольської Столиці, відтепер постійно перебуватиме в Українській Кальварії.
Це не лише дорогоцінна християнська реліквія. Це видимий знак єдності українських вірних із Вселенською Церквою, духовного зв'язку Києва і Риму та продовження традиції почитання Хреста Христового.
Перед Хрестом Господнім паломники зможуть молитися за мир в Україні, за наших Захисників і Захисниць, за поранених, полонених та зниклих безвісти, за родини, які втратили своїх близьких, і за перемогу добра над злом.
Хрест Христовий є для християнина не лише знаком страждання, але передусім знаком Божої любові, перемоги та надії на Воскресіння.
Сьогодні Українська Кальварія продовжує жити. Сюди приходять люди з різних куточків України, несучи свої особисті прохання, подяки та молитви.
Особливо багато молитов сьогодні лунає за Україну.
У час великої війни кожна святиня, кожне місце молитви стає особливим духовним прихистком для людей. Українська Кальварія є саме таким місцем — місцем, де людський біль поєднується з надією, а молитва за земне життя і мир переходить у довіру до Божого Провидіння.
Відтепер перед Чесним і Животворящим Хрестом Господнім молитимуться покоління українців.
Нехай ця святиня стане джерелом духовної сили для паломників, місцем навернення, примирення та отримання Божого благословення.
Нехай Господь за молитвами Пресвятої Богородиці та перед Чесним і Животворящим Хрестом дарує Україні мир і перемогу, збереже життя наших Захисників і Захисниць, благословить український народ та допоможе відновити все зруйноване війною.
А духовний дар, який прибув з Апостольської Столиці, з Вічного Міста Риму, нехай назавжди стане ще одним знаком того, що Україна, її Церква та її народ не самотні, а перебувають у молитві та єдності Вселенської Церкви.
Хрест Господній нехай буде для України знаменом віри, надії та перемоги.
