2-го травня відбулася знаменна подія для Української Папської Колеґії Св. Йосафата у Римі, як і теж для всієї Української Греко-Католицьокї Церкви. У цей сонячний травневий день Високопреосвященніший Владика Кир Мирослав Марусин відзначив свій 60-літній Ювілей Священичого рукоположення, яке 60 років тому назад, отримав з рук Високопреосвященнішого Архиєпископа Кир Івана Бучка, Архіпастира українських скитальців.

Ювілейні святкування розпочалися у колегійній каплиці урочистою Архієрейською Святою Літургією, яку очолив Владика-Ювілят у співслужінні Владики-Каноніка, Преосвященного Кир Іринея Білика, ЧСВВ разом з Ректоратом та іншими священниками, які навчаються у Римі. Під час Служби Божої Владика Мирослав виголосив змістовну подячну проповідь, нав’язавши її до слів Євангелиста Луки, який водночас наводить слова пророка Ісаї: „ Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господній сприятливий” (Лк 4, 18-19). Ці слова діткнули серця всіх присутніх на Святій Літургії, адже це було живе свідчення невтомного працівника Христової винниці, який 60 років безперестанку працював для своєї рідної Української Греко-Католицької Церкви.

24 квітня 2008 р.Б. у Великий Четвер, коли Церква спогадує Тайну Вечерю Ісуса Христа з дванадцятьма апостолами, Преосвященний Владика Іриней Білик, ЧСВВ – Канонік Папської Римської Базиліки Святої Марії Більшої очолив Вечірню з Літургією св.Василія у відпустовому центрі Бучацької єпархії – Улашківцях. В цей день, Владика Іриней зустрічався з духовенством Бучацької єпархії, які численно прибули до відпустового центру, щоб зустрітися із своїм Архіпастирем, першим Єпископом-Ординарієм єпархії, та відзначити це свято встановлення Ісусом Святої Тайни Євхаристії і Священства. У вечері, цього ж дня, Владика Іриней очолив відправу Страстей Христових, під час якої читається дванадцять Євангелій.

25 квітня – у Велику Пятницю, коли Церква роздумує над жертвою Божого Сина, який добровільно з любові до людей йде на страждання, розп’яття і смерть Преосвященний Владика Іриней очолив Вечірню з виставленням плащаниці, а опісля Єрусалимську Утреню в Улашківській обителі у співслужінні отців Василіян, та численному зборі вірних.

23 квітня 2008 р., у Львові на 87-му році життя, 68-му чернечого покликання та 61-му священства спочив у Господі блаженної пам'яті о. Василь Володимир Зінько, ЧСВВ. Визначний василіянський священик, душпастир, місіонер, проповідник, письменник, вчений, катехит.

Похорон о. Василя Зінька відбувся у Велику суботу, 26 квітня 2008 р. Цього дня о 10 год. було відслужено Вечірню з Літургією святого Василія Великого, опісля відправлено чин похорону. Богослужіння очолив Преосвященний владика Іриней Білик, ЧСВВ, Канонік Папської Базиліки Святої Марії Більшої у співслужінні з Протоігуменом о. Йоанікієм Чверенчуком, ЧСВВ, та численно зібраними священиками. Після Євангелія владика Іриней виголосив проповідь, у якій зокрема наголосив, що о. Василь був ревним священиком-василіянином; всюди, де приходилося йому проповідувати Христове Євангеліє, - як у діаспорі, так і в Україні, - він проповідував любов до Бога і до своєї Батьківщини, а також своїм жертвенним життям свідчив Христа у теперішньому світі.

У вівторок 8 квітня, о годині 19:00 за місцевим часом, у Синодальній залі товариства «Свята Софія», що знаходиться у місті Римі по вулиці Кавур, площа Мадонна деі Монті, що у перекладі «Мадонна на горі», відбулася перша зустріч української молоді, студентів та української громади із професорами Римського державного університету «Ла Сап’єнца» Оксаною Пахльовською і Оленою Пономарьовою. У цій науковій академії, присвяченій темі: « Інтелектуальна Євроінтеграція України», взяли також участь Владика-Канонік Папської Базиліки Святої Марії Більшої, Преосвященний Іриней Білик, ЧСВВ, о. Степан Стареправо, ЧСВВ, Веце-ректор Української Папської Колегії св. Йосафата та о. Прокопій Лотоцький, ЧСВВ, Духівник вищезгаданої Колегії у Римі.

Перед початком конференції всі учасники мали змогу прослухати виконання камерної музики, а опісля вечір продовжився вступною конференцією пані професора Осани Пахльовської. Вона в свою чергу заторкнула проблематику «національної ентропії» – явище, яке дедалі більше починає поширюватися не тільки в межах нашої держави, але й теж серед покоління останньої хвилі української еміграції. Пані Пахльовська наголосила на те, що в Європі кожна нація все більше почуватиме себе «європейською нацією», коли відкрито репрезентуватиме свої особливі духовно-національні цінності, поділяючи їх з універсальними цінностями європейської цивілізації. Відтак, багато залежатиме від твердості й послідовності культурного самозахисту кожного українця зокрема. Якщо ми не будемо здатні відбудувати пам’ять нашої історії та наших національних витоків, значить, ми просто не будемо гідними ніякого майбутнього. Тому природою нашої історії та нації не стане конструктивна культур на діалектика, але домінуватиме згубна «ентропія», яка розпорошить будь-який інтелектуальний і духовний потенціал українського соціуму.

У середу, 2 квітня 2008 року, коли припадала третя річниця від дня смерті Слуги Божого Івана Павла ІІ, Папа Венедикт XVI відправив заупокійну Святу Літургію на площі Святого Петра у Ватикані. У цій Службі Божій з Вселенським Архиєреєм співслужили кардинали, численні єпископи та священики, зокрема кардинал Анжело Содано, Декан Кардинальської Колегії, колишній Державний Секретар Ватикану та кардинал Джованні Баттіста Ре, Префект Конгрегації у справах єпископів, які були одними з найближчих співробітників попереднього Папи. У цій Службі Божій з Вселенським Архиєреєм також співслужив Преосвящений Владика Іриней Білик, ЧСВВ, теперішній Канонік Папської Римської Базиліки Санта Марія Маджоре.

Свою проповідь Венедикт XVI розпочав згадкою про суботній вечір, 2 квітня 2005 року, коли увесь світ облетіла вістка про те, що відійшов у кращий світ Папа Іван Павло ІІ. « … Протягом наступних днів Ватиканська Базиліка і ця площа були справді серцем світу. Неперервний потік паломників віддав шану улюбленому Папі, а його похорон показав велике свідчення пошани і любові, які він здобув у душах численних вірних і людей з усіх куточків землі …». Далі Святіший Отець пригадав, що як і три роки тому, так і тепер, минуло небагато часу після Великодня, а тому Церква глибоко занурена у таємницю Господнього Воскресіння, звертає увагу на те, що усе життя його попередника можна відчитати у світлі Воскреслого Христа. «… Служба Божа, як він часто повторював, була для нього центром кожного дня і всього існування. Жива і свята дійсність Пресвятої Євхаристії давала йому духовну силу провадити Божий люд дорогами історії …», – сказав Венедикт XVI.