Не підземне царство, повне тортур і страждання, а внутрішнє полум'я очищає душу. 500 років тому жителька італійського міста Генуї, яка завідувала в той час найбільшою міською лікарнею, саме так описала Чистилище. Ніяких апокаліптичних сцен, що більшою мірою відповідало б її часу, а простий та сучасний образ полум'я, яке, спалюючи гріх, привертає душі людини первісне сяйво. Папа поділився з аудиторією розповіддю про життя Генуезької Святої, представивши її як дружину і світську даму, яка випробувала на собі порожнечу і гіркоту світського життя, а потім зустріла Христа під час сповіді 20 березня 1473 року.

«Клякнувши на коліна під час сповіді, -за словами Святої, вона була діткнута в серце безмежною любов'ю Бога і так ясно побачила свою нікчемність і свої недоліки, одночасно з добротою Бога, що майже втратила від цього свідомість. Вона була діткнута в саме серце пізнанням самої себе, свого порожнього життя, яке вона вела та добротою Бога. Це пережиття підштовхнуло Святу на рішення, яке охарактеризувало все її подальше життя і, яке можна описати такими словами: «Покінчено зі світом, покінчено з гріхами».

Саме з цього моменту, сказав Папа, і почався шлях очищення Катерини, зазначений «постійним болем» від тяжкості гріха, глибокого зв'язку з Христом у молитві і міцною упевненістю в доброті Бога. Пізніше сповідник Святої опише в книзі її досвід «містичного союзу», що поступово розвивається, а також її бачення Чистилища:  «Першою відмітною рисою цього бачення є« місце »очищення душ. У ту епоху його представляли, головним чином, як якийсь простір, Чистилище описували, як місце. А Катерина не представляла Чистилище, як якесь підземне царство, але  як вогонь, але не зовнішній, а внутрішній. Чистилище є внутрішнє полум'я ».

У цьому образі і в міркуваннях, якими Св. Катерина його супроводжує, зіставляється «глибокий біль» за нашу нікчемність і «нескінченна любов Бога», який простив нам: «Розповідь про муки в Чистилищі не починається з потойбічного світу, як це було прийнято в ту епоху  і, може бути, навіть у наш час, щоб потім вказати шлях до очищення та навернення. Свята виходить з власного досвіду внутрішнього життя на шляху до вічності (...) Душа усвідомлює нескінченну любов і досконалу праведність Бога і, тому, мучиться від того, що не змогла відповісти відповідним чином на цю любов. Саме любов до Бога стає полум'ям, сама любов очищає душу від накипів гріхів».

Духовність Катерини Генуезької, зауважив Папа, підживлюється античними богословськими джерелами, як це часто трапляється зі Святими, які розвивають свої відносини з надприродним за допомогою читання священних книг. Це дає привід Папі стверджувати наступне: «Святі у своєму досвіді  спілкування з Богом досягають такого глибокого знання Божественних таємниць, в якому поєднуються любов і пізнання,  що допомагають самим богословам в їхніх працях, в розумінні віри, у розумінні її таїнств, в поглибленому розумінні таких таємниць, як, наприклад, Чистилище ».

Навколо цієї жінки, яка повністю присвятила себе роботі в лікарні, з роками починають збиратися співчуваючі і послідовники. За висловом Папи, Бог і лікарня стають центром її життя. Однак, подібне існування неможливо назвати марним або повним оман: «Дорогі друзі, нам не слід ніколи забувати, що, чим більше ми любимо Бога і постійно звертаємося до молитви, тим більше ми здатні любити оточуючих, близьких, тому що в кожній людині ми зможемо побачити образ Христа, який любить без обмежень і відмінностей. Св. Катерина не віддаляється від інших, не створює собі абстрактний світ, а навпаки, наближається до людей тому, що починає бачити очима Бога і відчувати Його серцем ».