«Щасливий народ, Бог якого - Господь, народ, якого вибрав він собі у спадщину» (Пс. 33, 12).  

Ці натхненні слова Псальмопівця Давида пригадуютюся нам, дорогі браття і сестри, у зв’язку з надзвичайною історичною подією, яку ми сьогодні маємо нагоду відзначати. Це подія 17-ї річниці самобутності нашого українського народу, який після довгих століть неволі, переслідувань та народовбивства, “запрошений бенкетувати” та відчути смак солодкої радості волі, яка немов сонце, засяялa над усією нашою любою Україною.

Вся християнська Україна  на 17-ому році наново відновленої вже котрий раз в трагічній історії України незалежності, засвідчила про своє палке бажання іти нестримним походом до самостійного життя, до волі та свободи, про яку виразно пригадує нам святий апостол Павло ось такими словами: « Ви бо, брати, покликані до свободи...» не до рабства чи свавілля, але до свободи, щоб служити у братній любові один одному. Тому дякуймо Господеві за цей прецінний дар Державної Незалежності. Тільки у вільній Україні, яка дана нам усім, синам і дочкам українського народу, немов ту обіцяну землю, ми зможемо побудувати на ній рідну хату, якщо вона стоятиме на твердій скалі Божої правди, миру, справедливості та взаємної пошани, терпимості й любові.  

Щоб збудувати таку державу, кожному Господь дає то незаперечне право і завдання будувати свободу, чи то на ділі, у слові, чи в сумлінні, яка в свою чергу має бути гарантованою державою. Наш національний пророк Тарас Шевченко писав: « В своїй хаті – своя правда, і сила і воля».

Тому просім Господа Бога, щоб Він просвітив душі й уми наших державних і національних провідників і весь наш народ, щоб ми розбудовували нашу національну Українську державу на сильному фундаменті Христової віри і в дусі Божих заповідей, щоб могти подолати усі труднощі й негаразди, які пригнічують наш народ, та й пам’ятаймо, що, коли з Господом не будуємо дому нашої держави,  то надарма працюватимуть його будівничі».

На прикладі багатьох європейських країн можна легко пересвідчитися, що в якій країні є розбудована Католицька Церква, то ця країна відзначається відповідним ступенем свободи і цивілізації.

Як наголошував Папа Римський Іван Павло ІІ, відвідуючи Україну в 2001 році, що справжня цивілізація вимірюється не тільки матеріальним, а в першу чергу людським, моральним і духовним розвитком народу, про що дбає і що забезпечує в першу чергу Католицька Церква. Тож будуймо Україну сильну, цивілізовану та процвітаючу на міцному фундаменті Католицької Церкви.

То ж, Господи, Боже наш, благослови і наш народ, і освяти тих, що надіюються на Тебе. А Ти, о Божа Мати, не дай, щоб ми осоромилися, бо « ще не чувано ніколи, що Ти не помогла, чи у горі, чи в недолі цього земного життя»!

З Архієрейським благословенням

†Єпископ Іриней Білик, ЧСВВ

Рим, 24.08.2008 р.Б.